Більшість застосунків на телефонах моїх дітей з’явилися там не тому, що я їх обрав. Вони з’явилися тому, що таке є у друга, або ним користується шкільна група, або в неділю йшов дощ.
Я зробив тут усі можливі помилки, зокрема ту, де я поставив шестирічній дитині застосунок для малювання, а за тиждень виявив у ньому публічну галерею з коментарями.
Тож ось перелік, який я тепер проходжу, перш ніж щось потрапить на дитячий телефон. Це приблизно п’ятнадцять хвилин. Річ не в суворості, а в тому, щоб розуміти, на що саме ви погодилися.
1. Хто може написати тут моїй дитині?
Це перше питання, і з великим відривом.
Майже всі серйозні біди, які приходять до дітей через телефон, приходять каналом, де до дитини може дотягнутися незнайомець. Не через саму гру. Через чат при грі, коментарі під відео, запит у друзі, командний голосовий канал.
Тож дивіться на три речі. Чи може будь-хто поза сім’єю надіслати дитині повідомлення в будь-якій формі, зокрема малюнком, стікером або ніком? Чи може дитина опублікувати щось, що побачать незнайомці? Чи бачать незнайомці ім’я дитини, фото, місто, вік?
Якщо відповідь на перше питання ствердна, усе інше в цьому переліку важить менше, і рішення варто ухвалювати саме про цю одну річ.
Вільне введення тексту це найгостріший край. Застосунок, де дитина може відповісти лише набором картинок або кнопок, за природою зовсім інша річ, ніж застосунок із полем для тексту, навіть якщо обидва називають це спілкуванням.
2. Що йде з телефона і куди саме?
Питайте про кожен шматок даних: він лишається на телефоні, лежить на сервері компанії чи передається третім сторонам.
Окремо варто перевірити справжнє ім’я дитини, її фотографії, місцеперебування, голос, контакти і дату народження.
В обох магазинах застосунків тепер є розділ про дані, де розробник заявляє, що збирає і чим ділиться. Це самодекларація, тож не істина в останній інстанції, але сигнал сильний, а застосунок, який заявив відстеження для реклами, уже все про себе сказав.
Голос і фото заслуговують на окрему думку. Спитайте, чи лишаються записи на пристрої. Спитайте, як довго зберігаються знімки і чи можна їх видалити.
3. Хто за це платить?
Якщо застосунок безкоштовний і підписки немає, то це або хобі-проєкт, або його хтось фінансує. Зазвичай цим “хтось” є реклама, а отже товаром є увага вашої дитини, а часто й її дані на додачу.
Це не моральна паніка, це арифметика. Сервери коштують грошей. Хтось за них платить.
Я радше заплачу невелику суму за дитячий застосунок, ніж дозволю йому монетизувати дев’ятирічну дитину. Це особиста позиція, а не правило, але вона вберегла мене від багатьох халеп.
4. Чи намагається він змусити дитину повертатися?
Утримання потрібне кожному застосунку. Питання в тому, як сильно він тисне і чим саме.
Дивіться на сповіщення, які неможливо вимкнути, серії, що карають за пропущений день, нагороди, які приходять за випадковим розкладом, як в ігровому автоматі, скрині, що відкриваються за таймером або за гроші, пропозиції “тільки сьогодні” і будь-який зворотний відлік, спрямований на дитину.
Чесна перевірка: відкрийте налаштування і подивіться, чи дає застосунок вимкнути власний тиск. Той, що легко дає себе притишити, не потребує вашого відчаю.
5. Чи може дитина витратити гроші?
Перевірте покупки всередині застосунку ще до встановлення і подивіться, яка там валюта. У багатьох дитячих іграх є дві валюти, одна зароблена і одна куплена, саме для того, щоб межа була розмитою.
Потім перевірте налаштування власного телефона, бо обіцянка застосунку це тільки половина справи. Обидві платформи дозволяють вимагати підтвердження кожної покупки і дозволяють вимкнути покупки зовсім. Зробіть це один раз і забудьте.
6. Чи бачу я, що там відбувається, і чи можу це змінити?
У дитячого застосунку має бути дорослий бік, і він має бути захищений чимось, чого дитина не вгадає.
Шукайте: батьківський розділ за кодом, спосіб побачити, що дитина в застосунку робила, спосіб змінити правила і спосіб щось видалити.
Суміжне питання: чи працює застосунок на телефонах двох дорослих, чи він припускає, що всім володіє один? Сім’я має форму, яка не зводиться до одного логіна.
7. Як ми звідси вийдемо?
Останнє питання ніхто не ставить у момент встановлення.
Чи можна видалити акаунт і дані і чи очевидно, як це зробити? Чи тримає застосунок щось таке, втрата чого відчуватиметься для дитини як покарання за вихід? Чи є там щось, що неможливо перенести або відновити, якщо телефон загубиться?
Вихід має бути таким же нудним, як і вхід.
Як реально перевірити за п’ятнадцять хвилин
Спершу поставте застосунок на свій телефон, а не на дитячий.
Пограйте десять хвилин так, ніби вам вісім. Спробуйте знайти чат. Спробуйте витратити гроші. Спробуйте вийти в інтернет.
Відкрийте налаштування і прочитайте кожен перемикач.
Прочитайте розділ про дані в картці магазину.
А далі віддайте застосунок дитині і перший тиждень час від часу сидіть поруч по кілька хвилин, поки вона ним користується. Ви дізнаєтеся більше, ніж з будь-якого огляду, бо діти знаходять те, чого дорослі не знаходять.
Чого цей перелік не враховує
Нічого з цього не замінює розмову.
Найбільше захисту в нашому домі давало не налаштування. Давало те, що діти абсолютно точно знають: якщо на екрані стається щось дивне, можна сказати мені, і їм за це нічого не буде. Ані конфіскації, ані крику, ані “я ж казав”.
Дитина, яка боїться втратити планшет, сховає проблему. Один цей страх зводить нанівець більше захисних механізмів, ніж будь-який застосунок здатен додати.
До чого тут Pluck
Скажу чесно: Pluck теж застосунок, який просить частку дитячої уваги, і цей перелік варто пройти і по ньому. Можу розповісти, як ми відповіли на ці питання самі собі. Ніхто поза сім’єю не може дотягнутися до дитини в Pluck, і дитина ніколи не пише нікому вільного тексту, бо звірятко говорить питаннями з відповідями-картинками, і жодного штучного інтелекту там немає. Нічого не виходить за межі сім’ї, немає реклами і немає трекерів, а фото-докази видаляються приблизно протягом доби. Батьківський бік стоїть за дорослим кодом, одну сім’ю можуть вести двоє дорослих, а платиться за все це однією підпискою на всю сім’ю після тридцяти безкоштовних днів, тобто платите ви, а не рекламодавець. Власне, у цьому й полягає весь задум.